Задача № 9 Вшанування пам’яті Кобзаря на Тарасовій Горі

25.06.2019

Згадаймо добрим словом та подякуймо очільникам Національного шевченківського заповідника в м. Каневі п. Мар'яну ПІНЯКУ та Ігорю ЛІХОВОМУ, які багато років поспіль у останній день ІІІ заключного етапу проекту-конкурсу радо приймають нас на канівській землі, в місці сили українського народу.

Зазвичай це відбувається так: ранком 24 травня наше товариство сідає на автобуси, які везуть нас до Канева. Дорогою учасники поїздки насолоджуються творчою програмою, яка, судячи з концентрації талантів на квадратний метр рухомої площі, самоорганізовується легко і невимушено. Тарасові вірші, українські народні пісні очищують втомлені душі та готують до сходження на Тарасову Гору, де за заповітом Шевченка його було поховано, «щоб лани широкополі і лани, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий». Хто вже як, а найтонші натури зауважують під час таких подорожей мурахи тілом від краси і непереборної сили українського творчого спадку і якесь дивне просвітлення, яке щоразу стається.

Традиційно під самим автобусом нас зустрічає керівництво Музею та веде сходами до Тараса. Увесь цей час триває цікава, щоразу різна екскурсія від корифеїв музеєзнавчої справи та дбайливих господарів цього сакрального місця. Саме тут, на оглядовому майданчику перед Музеєм Шевченка, найлегше відчути всю Дніпрову велич та виконати Тарасів заповіт «Кайдани порвіте!» Саме тут ми вперше почули думку, що Шевченків «Кобзар» - друга Конституція України. Читайте - і живіть!..

Урочиста процесія піднімається сходами до самої могили, де вклоняється Проводиреві, покладає квіти, дослухається до промови речника Музею та розмірковує над фактами біографії Шевченка, над обставинами його поховання і перепоховання, співає реквієм...

Після вшанування пам'яті на майданчику перед Музеєм зазвичай відбувається невеличке бліц-нагородження учасників конкурсу, які приїхали до Канева з різних регіонів України, а також учасників нашої подорожі, які не встигли вчасно отримати заслужені нагороди.Потім нас зустрічають працівники Музею та проводять невеличку екскурсію ошатними залами, які дихають Шевченковим спадком.

Потім за традицією відбувається частування учасників подорожі на березі Дніпра та, знов-таки, невеличка мистецька програма від учасників проекту-конкурсу. Наїжені смачною юшкою, справжнім козацьким кулешем, товариство займає свої місця в автобусах і повертається додому.

І ніби скільки тієї подорожі, а самоідентифікацію підсилено/пройдено/.
Щиро дякуємо Мар'яну Піняку, Ігорю Ліховому, колективу Музею за гостинність, змістовність, людяність у ставленні до гостей Меморіалу! Це вкрай важливо. Особливо для тих, хто тут уперше.

Вшануванню Тараса Шевченка в Україні був присвячений виступ представниці Національного Реєстру Рекордів, яка повідомила, що,за допомогою спеціальної методики, вперше підрахована загальна довжина вулиць, бульварів та провулків в Україні, які названі на честь Тараса Шевченка. Їх загальна довжина становить 2979 км 845 м. Це перевищує сумарну довжину лінійних об'єктів, названих будь-яким іншим іменем на 30% і більше відсотків. Усього в Україні 3700 назв вулиць Шевченка. Булооголошено реєстрацію національного рекорду - важливу новину для Канева: саме тут знаходиться найдовша вулиця в Україні, яка має Шевченківську назву.

Фото з офіційного сайту Національного Шевченківського заповідника

Share
Tweet