ВІДЗНАКИ "ПАМ’ЯТЬ" - 2019

26.06.2019

  • Миха́йло ГАВРИЛКО (1882 - 1920) - громадський та військовий діяч, скульптор. Учасник I-х визвольних змагань, чотар УСС, хорунжий Армії УНР.
Головні твори творчої спадщини: «Ганнуся» (1909 p.), «Сироти», «Козак і дівчина», «Каменяр» (1915 р.), «Воля» (1916 p.). Виконав барельєф-медальйон та бюст для Полтавського театру (1919 p.), пам'ятник Т. Г. Шевченку в Кіцмані (на території приміщення гімназії, 1914; зруйнований при зайнятті російськими солдатами) і Косові. 1909 року видав збірку «На румовищах».

Народився на Козацьких хуторах поблизу Рунівщини (нині Гаврилки Полтавського району). Навчався у Миргородській художньо-промисловій школі ім. М. В. Гоголя в Опанаса Сластіона (1899-1904), Петербурзі - в Училищі технічного малювання (1904-1905), Краківській Академії мистецтв (1907-1912). Удосконалював майстерність під час стажування у Парижі в Антуана Бурделя.

Головні твори творчої спадщини: «Ганнуся» (1909 p.), «Сироти», «Козак і дівчина», «Каменяр» (1915 р.), «Воля» (1916 p.). Виконав барельєф-медальйон та бюст для Полтавського театру (1919 p.), пам'ятник Т. Г. Шевченку в Кіцмані (на території приміщення гімназії, 1914; зруйнований при зайнятті російськими солдатами) і Косові. 1909 року видав збірку «На румовищах».

23 червня 2011 р. вийшла у світ нова книга дослідника доби Визвольних змагань українського народу в 1914 - 1920-х рр. Романа Коваля «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею». У книзі опубліковано близько 400 старовинних фотографій, більшість з яких стало доступними для широкого огляду вперше. 27 грудня 2013 р. у бібліотеці Історичного клубу «Холодний Яр» у серії «Видатні українці» вийшла нова книжка Романа Коваля «Шевченкіана Михайла Гаврилка».

« Він прагнув війни з Росією, щоб відвоювати свою Батьківщину. 1915 року Михайло взяв участь у всіх визначних битвах УСС проти Росії - у Карпатах, під Болеховом та Семиківцями. 1916 року він відкривав перші українські школи на Волині, самовіддано захищаючи українських селян Волині від насильства австро-угорської влади, рішуче боровся проти полонізації Волині, яку здійснювали польські чинники австро-угорської військової влади. Гаврилко не ставився до гречкосіїв із погордою як Донцов, він добрим словом і добрими ділами спонукав їх ставати оборонцями рідної землі». Р. Коваль

  • Є́ЖИ ЄНДЖЕЄ́ВИЧ  (пол. Jerzy Jędrzejewicz, 1902-1975 ) - польський письменник, перекладач, літературознавець.

Народився 2 березня 1902 року поблизу міста Конське, Польща. Дитинство провів в Україні. Навчався у гімназії в Катеринославі (нині Дніпропетровськ).

Перекладав твори І. Драча, Л. Костенко, М. Коцюбинського, М. Рильського, Т. Шевченка, та інших українських письменників. Упорядник, автор передмови до книги польською мовою «Вибрані твори» Михайла Коцюбинського (1954). Перекладав також твори російських, італійських і німецьких письменників.

У творчих інтересах Єнджеєвича важливе місце посідали життя і творчість Тараса Шевченка. Переклав його повість рос. «Прогулка с удовольствием и не без морали» (Варшава, 1960) і написав до неї післямову. Упорядник, автор передмови і перекладач кількох творів у книзі польською мовою «Вибрані поезії» Шевченка Т. Шевченка (1972). Серед його перекладів: «Заповіт», «Розрита могила», «Стоїть в селі Суботові», «Холодний Яр», «Ой виострю товариша» та інші.

Автор роману «Noce ukraińskie, albo Rodowód geniusza» (пол.) («Українські ночі, або Родовід генія») (Варшава, 1966) про Тараса Шевченка; в творі відображено перебування поета 1846 на Волині. Перевидана в 1970[2]. Українською мовою в перекладі Віктора Іванисенка роман вийшов у Львові в 1997 році[3] та в перекладі Євгена Рослицького у Рівному в 2012.

Микола КОШАРНІВСЬКИЙ (1900-1979)  - вчитель, колекціонер, бібліограф, літературознавець

Микола Григорович Кошарнівський був людиною неординарною: живучи в селі Покровському Ростовської області, він активно пропагував українську культуру, листувався з багатьма літераторами СРСР, колекціонував книги й отримані від знаменитостей листи (тепер вони зберігаються в Інституті літератури НАНУ). Микола Бажан, який був одним із кореспондентів Кошарнівського, не раз дякував йому за «культуртрегерство», як-от у листі від 20 березня 1964 року: «Я хочу Вам сказати, як глибоко зворушує мене Ваша ненастанна турбота про гордість нашого народу, про славу нашої поезії - про невгасне слово Тараса. Кланяюсь Вам за це. Я передав усі вирізки, які Ви мені надіслали, до Музею Шевченка, щоб там збереглися ці свідчення всенародної пошани до великого поета України...»

Микола Кошарнівський, от­же, був українцем, який і поза Україною не розгубив своїх патріотичних почуттів.

Фонд Кошарнівського М.Г. перебуває у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Він був справжнім шевченкознавцем та, як історик, джерелознавець та бібліограф, досліджував біографію Тараса Григоровича Шевченка, як літературознавець досліджував творчість Великого Кобзаря зв'язок української та російської літератур. Збирав всі матеріали в свій архів, який був переданий до Канівського музею Тараса Шевченка на широкий загал поціновувачів творчости Т. Шевченка та спогадів про Тараса Шевченка.

Майже всі книжки з бібліотеки з автографами видатних письменників та шевченкознавців. Велика частина листів, в яких йде мова про цікаві факти з життя та творчості Тараса Шевченка, ще мною не досліджені. На це потрібен час і, сподіваюсь, у наступному році я проведу ще одну дослідницьку роботу саме епістолярної спадщини мого прадіда Кошарнівського М.Г. і з'ясую, які саме уточнення, зауваження чи правки він робив на запит письменників, які писали свої твори про нашого видатного Тараса Григоровича Шевченка і чи використовували вони ці зауваження в своїх працях.

(за матеріалами із сімейного архіву, родинної бібліотеки та епістолярної спадщини з Фонду Кошарнівського М.Г., наданими правнуком Тимофієм Казанцевим)